Існує ймовірність переростання конфлікту в повномасштабну агресію Кремля, – Полторак

Міністр оборони Степан Полторак переконаний: повноцінні та адекватні процеси реінтеграції окупованих територій можливі за умови сильної армії та потужної міжнародної підтримки.

Про це він розповів в інтерв’ю газеті “Урядовий кур’єр“.

“Найбільш логічний з огляду на весь комплекс причин і наслідків, які сформували й підживлюють конфлікт на українському Донбасі, політико-дипломатичний мирний вихід із ситуації. Які засоби формують цей коридор можливостей? На моє переконання, це дотримання мінських домовленостей і наполегливе досягнення рішення про розміщення миротворчої місії ООН на прийнятних для України умовах.

Чітко розумію, що на досягнення цієї мети потрібен час. Але у нас немає альтернативи, крім як одночасно зміцнювати Збройні сили. Причому настільки, щоб вони були готові не лише до оборони, а й до визволення окупованих територій, на що наше військо має право і ніколи його не втрачало.

У світі справді дедалі більшої підтримки набуває ініціатива української влади до започаткування миротворчої місії як засобу відновлення суверенітету й територіальної цілісності нашої держави. Саме на її розвиток ми покладаємо значні сподівання. Ми тільки на початку шляху. Вже почалися перемовини, дискусії та пошуки прийнятних варіантів розміщення, складу і мандата контингенту. 

Говорячи про потенційний вплив місії ООН на перебіг конфлікту, варто зауважити, що ще не відома кінцева конфігурація контингенту в жодному з її компонентів. Але ця місія тільки тоді матиме сенс, якщо матиме наслідком роззброєння незаконних збройних формувань, взяття під контроль 400-кілометрової ділянки українсько-російського кордону, зупинить інфільтрацію російських військ та озброєння на окуповану територію. Тоді вже можна буде говорити про повноцінні адекватні політичні процеси та реінтеграцію Донецька і Луганська. 

Звісно, у миротворчому процесі не можуть брати участь представники країни-агресора. Тобто нам критично важливо, щоб Росію не було залучено до складу миротворчої місії.

І нині багато країн висловлюють згоду на участь у такій місії під егідою ООН. Приміром, таку пропозицію я почув від Фінляндії, де нещодавно перебував з офіційним візитом. У Гельсінкі ми з главою фінського оборонного відомства, а також із президентом Фінляндської Республіки обговорювали можливість залучення Сил оборони Фінляндії до миротворчої місії ООН на сході України. І фінська сторона погодилася, що така місія повинна працювати відповідно до чинних правил і норм міжнародного права на всій окупованій території, а не тільки на лінії зіткнення сторін. Таку саму підтримку ми одержали і від Швеції.

Україна має безпрецедентну підтримку в світі. Особливо цінна допомога наших партнерів у розбудові ефективного війська, яку нам надають країни НАТО. І це не тільки аспект озброєнь. Це технології, стандарти, рішення та консультації, тренінг і використання партнерського ресурсу. І це теж своєрідна зброя — вона не менш чутлива й дієва. Подивіться, наскільки важливіше мати армію, наповнену сержантами та офіцерами з лідерськими якостями, професійно навчених, аніж просто володіти значними обсягами озброєнь. Без духу і знань навіть досконала зброя не дасть війську жодної відчутної користі.

США одними з перших підтримали нас у прагненні захистити свій суверенітет, і ця допомога дуже важлива й ефективна. Так, ми очікуємо від США «Джавеліни», і вони будуть у нас вчасно — тоді, коли все буде готове для цього. Ні на день раніше, а й ні на день пізніше. Як недавно висловився Президент України, відповідно до досягнутих з американськими партнерами домовленостей. Ми матимемо протитанкові ракетні й антиснайперські комплекси, засоби електронної боротьби і повітряної оборони й деякі інші речі. 

Путін нещодавно заявив про наявність у російській армії нових зразків озброєнь, зокрема ракет. Риторика щорічного звіту Путіна свідчить, що вектор зовнішньополітичної діяльності РФ — агресія. Тому рішення Вашингтона про надання нам озброєнь у такій ситуації важко переоцінити.

Ця зброя — сигнал про підтримку клубом демократичних країн, що вони сприяють нашій боротьбі за спільні цінності проти одних і тих самих загроз. Але із приємністю зазначу: наш оборонно-промисловий комплекс також нарощує потужності, й окремі зразки української військової техніки, зброї та обладнання здатні конкурувати навіть із найкращими світовими зразками. Це додає впевненості, і цього нам дуже бракувало у 2014 році. Це сигнал закордонним партнерам допомагати нам у прагненні захиститися. Допомагаючи Україні, світ допомагає собі.

Україна й надалі підтримуватиме курс політико-дипломатичного врегулювання конфлікту на сході держави. Водночас ми можемо і будемо використовувати суверенне право на самооборону. Тому наша країна діятиме в межах комплексу політико-дипломатичних, санкційних та інших заходів задля відновлення територіальної цілісності України та відсічі і стримування збройної агресії РФ.

За нашими даними, Російська Федерація не збирається відмовлятися від продовження збройної агресії на сході України. Про це свідчить російська військова присутність в окремих районах Донецької та Луганської областей і ведення бойових дій проти Збройних сил України. Лише торік наші позиції на сході ворог обстріляв понад 15 тисяч разів. 

Російське керівництво шукає шлях, щоб агресію, ним організовану, перетворити на заморожений конфлікт, а не врегулювати його. Більш того, режим Путіна ще сподівається на повернення нашої держави до так званого руского міра і відмову України від євроатлантичної інтеграції. Москва не збирається виконувати мінські угоди — це не входить у її плани, як і виведення окупаційних військ з нашої території та повернення українській стороні контролю за ділянкою українсько-російського державного кордону. І Кремль категорично не сприймає формату миротворчої місії ООН, діяльність якого нівелювала б вплив та владу контрольованих ним місцевих окупаційних режимів. Вони тримаються на багнетах двох армійських корпусів загальною чисельністю майже 40 тисяч осіб, які є невід’ємною частиною південного військового округу збройних сил Росії. У них одна модель підготовки, забезпечення, логістика, система бойового застосування. І якщо є бажання (а це ми неодноразово бачили), вони можуть припинити вогонь і виконати перший пункт мінських угод. Тому цей контингент — серйозний інструмент силового впливу на Україну. А всі «мирні» ініціативи агресора є насправді «шубкою вівці» на тілі «вовка».

Ми знаємо, що, крім уже згаданого угруповання, оперативні плани супротивника містять багато варіантів ведення бойових дій на нашій території. Росія використовує Донбас не тільки для вишколу військових, які потім воюють в інших гарячих точках, зокрема Сирії, а й як полігон бойового випробування військової техніки. Ця наша відкрита рана не дає Україні змоги розвиватися і реформуватися в максимально швидкому темпі.

Цілком очікуване продовження агресивних дій на сході України. Більше того, існує ймовірність переростання конфлікту в повномасштабну агресію Кремля. Це правда, яка руйнує ілюзії щодо відмови Росії від окупації частини нашої території й виведення її військ у найближчій перспективі. На нашому кордоні вона зосередила 19 батальйонних тактичних груп першого і другого ешелонів чисельністю понад 77 тисяч осіб. До складу угруповання входить майже тисяча танків, 2,3 тисячі бойових машин, понад 1,1 тисячі артилерійських систем і приблизно 400 систем залпового вогню.”